Курка чухається, перебирає пір’я дзьобом, стала неспокійною або почала втрачати пір’я. Перша думка господаря — паразити.

Але слово «паразити» об’єднує дуже різні організми. Одні постійно живуть між пір’ям, інші приходять до курки переважно вночі, а деякі настільки дрібні, що самого паразита без збільшення практично не побачити.

Саме тому правильніше визначати проблему не лише за виглядом комахи, а за трьома ознаками:

де паразит знаходиться → коли він активний → які зміни залишає на птиці.

Спочатку важливе уточнення: воші та пухоїди — не зовсім різні паразити

У побуті можна почути назви «курячі воші», «пухоїди» або «пероїди». Але у ветеринарній класифікації більшість вошей птиці належать до жувальних вошей — Mallophaga.

Існує кілька видів, які відрізняються улюбленими ділянками тіла. Одні частіше зустрічаються на пір’ї крил, інші — на голові, шиї, тулубі або в пуховій частині оперення.

Тому для домашнього господарства важливіше не сперечатися, «воша це чи пухоїд», а зрозуміти:

• паразит живе на птиці чи в курнику;
• чи є яйця на пір’ї;
• де саме їх найбільше;
• чи живиться паразит кров’ю.

Як виглядають курячі воші та пухоїди

Пташині воші — дрібні безкрилі комахи. Дорослі представники різних видів мають приблизно 1,5–3,5 мм завдовжки. Вони досить швидко пересуваються по шкірі та між пір’ям.

На відміну від кліщів, це комахи, тому доросла воша має шість ніг. Але в домашніх умовах рахувати ноги крихітному паразиту — не найзручніший спосіб діагностики.

Набагато характерніша ознака — гниди.

Самка воші приклеює яйця до основи пір’я. Вони виглядають як дрібні світлі утворення, які міцно тримаються на стрижні та не просто струшуються, як пил.

Де шукати вошей

Оглядати потрібно не поверхню оперення, а шкіру під ним.

Особливо перевірте:

• ділянку навколо клоаки;
• під крилами;
• груди;
• стегна;
• основу пір’я;
• шию й голову, якщо є подразнення саме там.

Найпоширеніша куряча тілесна воша Menacanthus stramineus найчастіше зустрічається біля клоаки, на грудях і стегнах. Її яйця приклеєні до основи пір’я.

Чим живляться воші

Тут також є нюанс.

Більшість пташиних вошей живляться пір’ям або частинками відмерлої шкіри. Але деякі види, зокрема куряча тілесна воша, можуть отримувати кров, пошкоджуючи молоде пір’я.

Тому фраза «пухоїди ніколи не живляться кров’ю» була б занадто категоричною.

При сильному зараженні можливі подразнення шкіри, пошкодження пір’я, неспокій птиці та зниження продуктивності. Значна кількість курячої тілесної воші може зменшувати яйценосність несучок.

А кліщі — це вже інша група

Кліщі належать до павукоподібних, а не комах. Дорослі кліщі мають вісім ніг.

Але головна проблема в тому, що «курячий кліщ» — це не один паразит.

Для домашнього господарства особливо важливо відрізняти щонайменше три типи.

1. Червоний курячий кліщ: шукаємо в курнику

Червоний курячий кліщ — Dermanyssus gallinae — живиться кров’ю птиці.

Його головна особливість — нічний спосіб життя.

Удень він залишає курку й ховається:

• під сідалами;
• у місцях кріплення жердин;
• у гніздах;
• у тріщинах дерева;
• у стиках конструкцій.

Уночі кліщ виходить зі схованок і живиться на птиці. Тому вдень можна уважно оглянути курку, нічого не знайти — і помилково вирішити, що паразитів немає.

Доросла самка червоного кліща має приблизно до 1,5 мм завдовжки. Після живлення паразит стає помітнішим і червонуватим або темним.

Що може підказати зараження

Кури можуть:

• нервувати вночі;
• частіше рухатися на сідалах;
• перебирати пір’я;
• ставати слабшими при сильному зараженні;
• знижувати несучість.

При значній кількості кровосисних кліщів можлива анемія.

Як перевірити на червоного кліща

Найкраще оглядати не лише птицю, а курник після настання темряви.

З ліхтариком перевірте:

• нижню сторону сідала;
• кріплення жердин;
• кути гнізд;
• тріщини;
• стики дощок.

Удень кліщів також можна знайти в колоніях у цих схованках.

2. Північний пташиний кліщ: шукаємо на самій курці

Це дуже важлива відмінність.

Північний пташиний кліщ — Ornithonyssus sylviarum — також живиться кров’ю, але на відміну від червоного кліща значну частину свого життєвого циклу проводить безпосередньо на птиці.

Найтиповіше місце — зона навколо клоаки.

Розсунувши пір’я, можна побачити:

• дрібних рухомих кліщів;
• забруднене пір’я;
• яйця в пуховій частині;
• кірочки;
• потовщену подразнену шкіру.

Північний пташиний кліщ значно дрібніший за червоного: доросла самка має приблизно 0,6 мм.

Тобто правило «кліща потрібно шукати тільки в щілинах курника» — неправильне.

3. Коростяний кліщ лап: самого паразита майже не видно

Ще один зовсім інший варіант — Knemidocoptes mutans.

Це мікроскопічний кліщ, який проникає під лусочки на ногах курки.

Тому шукати його як маленьку рухому цятку між пір’ям немає сенсу.

Підказкою є стан лап:

• лусочки піднімаються;
• ноги виглядають потовщеними;
• з’являються кірки;
• поверхня стає грубою та деформованою;
• при тяжкому ураженні можлива кульгавість.

Для підтвердження паразита ветеринар може досліджувати зіскрібок шкіри під мікроскопом.

Швидке порівняння

Чи можна визначити паразита тільки за свербежем

Ні.

Курка може частіше чистити пір’я через:

• паразитів;
• линьку;
• подразнення шкіри;
• пошкоджене пір’я;
• нормальний догляд за оперенням.

Тому сама фраза «курка чухається» ще не визначає паразита.

Значно корисніше подивитися де вона чухається, що видно на шкірі та чи є зміни в курнику.

Як правильно провести домашню перевірку

Спочатку огляньте курку при хорошому освітленні.

Розсуньте пір’я:

біля клоаки → під крилами → на грудях → на стегнах → біля основи пір’я.

Шукайте рухомих паразитів і приклеєні яйця.

Потім огляньте ноги на предмет піднятих лусочок і кірок.

Якщо вдень на курці нічого немає, але птиця регулярно нервує саме після настання темряви, проведіть окремий нічний огляд сідал, гнізд і щілин.

Саме такий порядок допомагає відрізнити вошей від різних типів кліщів набагато надійніше, ніж колір паразита.

Що робити, якщо паразитів знайшли

Спочатку потрібно зрозуміти, де знаходиться основна популяція паразита.

При вошах основний господар — сама птиця, і яйця прикріплені до пір’я.

При червоному кліщі значна частина популяції перебуває в самому курнику, тому ігнорування сідал, гнізд та щілин робить контроль малоефективним.

При північному пташиному кліщі особливо важливо забезпечити контакт дозволеного засобу з ділянкою біля клоаки, де концентруються паразити.

Використовувати потрібно лише засоби, дозволені для відповідного виду птиці та конкретного паразита, строго за інструкцією.

Важливо враховувати:

• спосіб застосування;
• дозування;
• можливість обробки в присутності птиці;
• необхідність повторної обробки;
• строки очікування для яєць і м’яса, якщо вони передбачені.

Універсального правила «повторити через 7 або 10 днів» для всіх препаратів і всіх кліщів немає — орієнтуватися потрібно на етикетку конкретного засобу та місцеві правила застосування.

Висновок

Найпростіше відрізняти паразитів не за кольором, а за місцем і способом життя.

Якщо між пір’ям постійно бігають комахи, а до основи пір’я приклеєні світлі яйця — найімовірніше, це пташині жувальні воші, які в побуті часто називають пухоїдами або пероїдами.

Якщо кури найбільше нервують уночі, а вдень паразити знаходяться у щілинах, гніздах і під сідалами — варто перевіряти на червоного курячого кліща.

Якщо кліщі постійно знаходяться біля клоаки — можливий північний пташиний кліщ.

А підняті, потовщені й вкриті кірками лусочки на ногах можуть бути ознакою коростяного кліща.