Кури значно «балакучіші», ніж може здатися на перший погляд.

Вони використовують голосові сигнали під час пошуку корму, зустрічі з небезпекою, взаємодії між самцями й самками та догляду за курчатами. Крім голосу, велике значення мають рухи, положення тіла й поведінка інших птахів.

У різних дослідженнях описано до приблизно 25 окремих типів вокалізацій домашніх курей. Це не означає, що в них є «25 слів» у людському розумінні: звук завжди потрібно оцінювати разом із ситуацією, у якій він виникає.

Кури мають різні голосові сигнали

Вокалізації курей можуть змінюватися залежно від того, що відбувається навколо.

Серед добре вивчених є сигнали, пов’язані з:

• кормом;

• появою хижака;

• контактом квочки з курчатами;

• збудженням або очікуванням винагороди;

• соціальною взаємодією.

Навіть люди здатні частково розрізняти контекст курячих звуків. В одному дослідженні учасники досить успішно визначали, чи були сигнали записані в ситуації очікування винагороди або без неї.

Сигнали небезпеки бувають різними

Одна з найцікавіших особливостей курячого спілкування — сигнали про хижаків.

Дослідження домашніх курей і червоних джунглевих курей показали, що вони можуть використовувати різні тривожні сигнали для повітряної та наземної загрози.

Коли небезпека з’являється зверху, інші птахи після відповідного сигналу частіше шукають укриття й контролюють простір над собою.

При наземній загрозі реакція інша — птиця може насторожитися, відійти від небезпечної ділянки або спостерігати за джерелом загрози.

Тобто тривожний крик не просто означає «страшно» — він може містити інформацію про тип небезпеки.

Чому півень подає сигнал тривоги

Півні часто активно стежать за навколишнім середовищем і подають тривожні сигнали.

Але цікаво, що їхня поведінка залежить і від соціального контексту.

Наприклад, дослідження показали, що самець частіше подає сигнал про повітряного хижака, коли поруч є самка. Це демонструє, що курячі вокалізації залежать не лише від самої небезпеки, а й від того, хто може почути сигнал.

Тому описувати півня просто як «охоронця» трохи спрощено. Його поведінка є частиною складнішої соціальної системи.

Як півень повідомляє про корм

Коли півень знаходить привабливий корм, він може видавати характерні food calls — кормові сигнали.

При цьому самець нерідко піднімає й опускає шматочок корму або робить характерні рухи біля нього.

Самки реагують на такі сигнали, а їхня інтенсивність може залежати навіть від якості знайденої їжі. Дослідження також показують, що півень враховує, хто знаходиться поруч, перш ніж активно кликати до корму.

Тобто це не просто звук від збудження — сигнал несе для інших курей корисну інформацію.

Курчата починають спілкуватися ще в яйці

Спілкування між квочкою та потомством може початися ще до вилуплення.

Курячі ембріони здатні чути приблизно з середини другої половини інкубації. Перед вилупленням курчата подають сигнали з яйця, а інші ембріони також можуть чути один одного. Це може допомагати синхронізувати вилуплення.

Приблизно за добу до вилуплення вже описана взаємна голосова комунікація між квочкою й ембріонами.

Якщо ембріон подає сигнал неблагополуччя, квочка може відповідати голосом або змінювати поведінку на гнізді. Після цього сигнали курчати можуть змінюватися.

Як квочка спілкується з курчатами після вилуплення

Після вилуплення голосове спілкування стає ще активнішим.

Квочка використовує різні типи сигналів, пов’язані з:

• залученням курчат;

• пошуком корму;

• небезпекою;

• підтриманням контакту з виводком.

Курчата реагують на голос матері й поступово навчаються розрізняти важливі сигнали.

Дослідження показують, що досвід прослуховування материнських вокалізацій ще до вилуплення може прискорювати подальше розпізнавання голосу своєї квочки.

Кури спілкуються не лише голосом

Звуки — лише одна частина комунікації.

Кури постійно спостерігають за:

• напрямком погляду й голови;

• положенням тіла;

• рухами;

• дистанцією між птахами;

• діями інших членів зграї.

Вони здатні використовувати соціальну інформацію й навчатися, спостерігаючи за іншими. Це добре описано в дослідженнях когнітивних здібностей домашніх курей.

Тому при спостереженні за стадом важливо дивитися не лише на те, що кури говорять, а й на те, що вони роблять у цей момент.

Що таке «порядок клювання»

Кури формують соціальну ієрархію, яку часто називають порядком клювання.

У стабільній групі птиця поступово засвоює соціальні відносини: хто кому поступається, хто першим підходить до певного ресурсу та як краще уникнути конфлікту.

Ієрархія не означає, що всі кури постійно б’ються. Навпаки, після формування стабільних відносин багатьох безпосередніх сутичок можна уникати завдяки знайомим сигналам і попередньому досвіду. Соціальна поведінка курей є достатньо складною й залежить від індивідуальних відносин між птахами.

Коли в групу додають нових курей, структура змінюється, тому протягом певного часу можливі переслідування та конфлікти.

Чи впізнають кури одна одну

Так, кури здатні розрізняти знайомих і незнайомих членів своєї групи та використовувати попередній соціальний досвід.

Але фрази на кшталт «курка пам’ятає рівно 100 облич» краще не використовувати: такі популярні цифри часто повторюються без достатньої доказової бази.

Практично важливіше інше: кури не сприймають усіх членів зграї як однакових і здатні формувати стійкі соціальні відносини.

А чи впізнають вони господаря

Кури можуть звикати до регулярного контакту з людиною та навчатися реагувати на знайомих людей і пов’язані з ними сигнали.

Недавні експериментальні дані також показують, що позитивний контакт із людиною може впливати на поведінкову реакцію курей і що в певних ситуаціях знайома людина може діяти як соціальний стимул.

Але науково обережніше говорити не «курка точно впізнає господаря за обличчям», а:

кури здатні навчатися розпізнавати знайомих людей за сукупністю візуальних, звукових та інших сигналів.

Чи можна за звуками зрозуміти стан курей

Частково — так.

Сучасні дослідження показують, що характеристики голосу курей можуть змінюватися залежно від:

• стресу;

• очікування винагороди;

• голоду;

• інших фізіологічних або поведінкових станів.

Саме тому вокалізації навіть досліджують як потенційний автоматичний показник добробуту птиці.

Але власнику не варто ставити діагноз лише за одним звуком.

Незвична вокалізація має оцінюватися разом із:

• поведінкою;

• апетитом;

• диханням;

• станом пір’я;

• умовами в курнику.

Різка тиша теж може щось означати

Якщо галасливе активне стадо раптово завмирає й птиця насторожено дивиться в один напрямок, це може бути реакцією на потенційну небезпеку.

Але сама тиша не є діагностичною ознакою.

Так само гучне кудкудакання не означає автоматично стрес чи хворобу — кури голосно реагують на багато звичайних подій.

Найбільше інформації дає зміна звичної поведінки конкретного стада.

Що можна зрозуміти, просто спостерігаючи за курми

Власнику не потрібно вивчати десятки сигналів напам’ять.

Корисніше запам’ятати нормальну поведінку свого стада.

Звертайте увагу:

• коли птиця раптом подає тривожний сигнал;

• чи реагує на нього вся група;

• чи одна курка постійно уникає інших;

• чи з’явилися нові конфлікти;

• чи змінилася загальна голосова активність;

• чи є одночасно інші симптоми.

Так поступово стає простіше відрізняти звичайне кудкудакання від ситуації, коли в поведінці стада справді щось змінилося.

Висновок

Куряче спілкування — це значно більше, ніж звичне кудкудакання.

У домашніх курей описано до приблизно 25 типів вокалізацій, а деякі сигнали передають досить конкретну інформацію — наприклад, про корм або тип хижака.

Спілкування починається ще до вилуплення: ембріони чують звуки, подають власні сигнали й взаємодіють із квочкою. Після появи курчат голос матері допомагає підтримувати контакт із виводком.

Кури також використовують соціальну інформацію, запам’ятовують знайомих особин і реагують на поведінку інших членів групи.

Тому найкращий спосіб «навчитися розуміти курей» — не шукати переклад кожного звуку, а спостерігати за поєднанням голосу, пози, рухів і ситуації, у якій вони виникають.